У корінних народів Далекого Сходу, звідки походить червона ікра, рибальство було життєво важливим заняттям, і основним об’єктом промислу були лососеві риби. Рибу ловили сітями, сплетеними з кропивних волокон, будували лопушки-запори, які встановлювалися майже на кожній річці після спаду великої води і використовувалися з кінця травня до пізньої осені. Ставили декілька видів запорів, які відрізнялися принципами дії та об’єктом лову. Користувалися ними колективно. Запором був ящик на всю ширину річки, передня і задня стінки якого були закриті решітками з гілок, прив’язаних до поперечних брусів, а по боках влаштовано два помости і біля них паєві ящики. Риба йшла по дну і, якщо нижня решітка запору була припіднята, підлізала під неї. Коли риба потрапляла в запір, вона зупинялася, і коли її накопичувалося багато, ловці ставали на бокових площадках і гачками витягували рибу з води, кидаючи її на поміст, де її глушили і розподіляли по пайових ящиках.

     Промислове виробництво звичної для нас зернистої лососевої ікри почалося з початку ХХ століття. Перші рибокомбінати працювали по сезонному, тобто путинному принципу. Зимою вони готувалися до путини, а з підходом лососів добували їх, в основному, морськими ставними неводами в прибережній зоні. Морські ставні неводи для вилову риби в ті роки мали велике промислове значення. Вони виставлялися від берега на відстані 300-800 метрів і більше. Неводи були громіздкі і важкі, і коли наставали дні їх установки, в роботі брали участь практично всі робітники рибозаводу. 

     На початку 50-х років ХХ століття на рибокомбінатах біли створені перші плавбази активного прибережного лову зі значною автономністю плавання, які дозволили вирішити основну проблему – з початку путини виловити максимальну кількість риби, переробити її, зібрати ікру та доставити на материк для переробки.

     У кінці 90-х років минулого століття були побудовані надсучасні рибоконсервні заводи, що дозволило урізноманітнити упаковку ікри, забезпечити її випуск протягом цілого року та значно покращити технологію виробництва та якість продукції.